Останнім часом ми доволі недбало ставимося до всього, що нас оточує. Ніби не усвідомлюємо, що після нас будуть жити наступні покоління, наші діти. Ми готуємо для них життя у справжньому великому смітнику?
Зрозуміло, що все це — наше сьогодення. Але ж можна навчитися відповідати за свої вчинки, навіть найдрібніші. Невже це так важко: не кидати в річку чи на узбіччі пластмасові пляшки,целофанові пакети , обгортки від цукерок?
З приходом тепла, ми чекаємо вихідних, щоб поїхати до лісу, відпочити. А що залишиться після нас? Знову купи сміття. А уявіть, що сотні, тисячі таких компаній щодня вирушають на відпочинок, залишаючи після себе не зовсім гарний слід. Як це «прекрасно» буде виглядати на природі! Чи не несе це загибель не лише навколишньому середовищу, але й самому людству?
Я не буду зараз нагадувати про страшні наслідки Чорнобильської катастрофи, про наслідки від постійних проривів нафтопроводів, витоків газу та промислових викидів. Ми звикли називати це глобальними проблемами. Які ж тоді прикметники дібрати, щоб описати ту ситуацію, від якої нині страждає весь світ?! А хто ж винний? Винна людська недбалість.
Весною, коли все пробуджується, чи не час пробудитися нам від власної байдужості та стати єдиним цілим із Природою?
Саме з метою подбати про навколишнє середовище, у нашій школі напередодні Великодня, було проведено декілька екологічних акцій. Перш за все, учні 6-10 класів разом із місцевими жителями здійснили прибирання узбіччя доріг та території навколо сільських кладовищ. Ми вигрібали торішнє листя, збирали сміття.
Та найголовніше було подбати, щоб наша школа теж задихала по-новому. 13 квітня усі школярі вийшли на прибирання пришкільної території. Молодші школярі, озброївшись рукавичками та мішками, збирали сміття. Старшокласники допомогли малечі перекопувати клумби, а ті, з дитячою завзятістю та дбайливістю, засіяли їх квітами. Ми сподіваємося, що влітку вони будуть радувати нас своїм цвітінням.
 
 
А ще цьогоріч ми заклали на території шкільного подвір’я невеликий садок. Учні 9-11 класів висадили рядочками саджанці вишень та яблунь. А ще прикрасили шкільне подвір’я кущами калини, смородини та жасмину.
 
 
 
За цілий день усі добряче потомилися, але залишилися задоволені. Хай цей невеличкий сад росте на радість усім майбутнім поколінням школярів. Нехай краще на обличчі Землі після нас залишаються ось такі хороші сліди, а не купи бруду.
Невже для того щоб відроджувати, треба знищити?
Президент учнівської організації ТЕМП
Людинської школи
Котяй Соломія |